Повномасштабне вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року сколихнуло весь світ, і це в жодному разі не перебільшення. Коли через декілька днів ми в Semantrum дещо оговтались, більш-менш зрозуміли, де у нашому стрімко мінливому світі безпечно, та розпочали роботу із моніторингу публікацій у ЗМІ щодо війни в нашій країні, ми побачили просто колосальне зростання кількості публікацій із згадуванням України. Згадую зараз, як потім ми боялися, що «світ втомиться від нашої війни» й Україна зникне з поля зору західних медіа. Рік потому висвітлення в західних ЗМІ воєнних злочинів РФ та допомоги від країн-партнерів залишається на високому рівні. Але про все по порядку.
Звичайно, ще до 24 лютого кількість публікацій про Україну зростала – у зв’язку із попередженнями Байдена та американської розвідки щодо концентрації російських військових на кордонах. Написання «Ukraine» в ЗМІ всього світу 2 вересня 2021 р згадувалось 1,8 тис разів, 15 лютого 2022 – 7,8 тис разів, 23 лютого – 11,4 тис разів, 24 лютого – 25,2 тис разів. Впевнена, що абсолютна більшість моїх співвітчизників віддала б усе, щоб цього не сталось, і Україну продовжили згадувати відносно не часто, і тільки у зв’язку, на приклад, з експортом соняшникової олії або з тим, який із американських співаків знімав кліп у Києві цього разу.
Американські та європейські ЗМІ висвітлювали події в Україні дуже оперативно та повно.
Головне побоювання, яке у нас було щодо світових ЗМІ – те, наскільки до них проникнуть маніпуляції та фейки «родом із Росії». На щастя, ми побачили дуже консолідовану та відповідальну позицію: іноземні журналісти не розповсюджували інформацію про «нацистів при владі у Києві», наративи російської пропаганди «ми не чіпаємо громадянську інфраструктуру», «українці стріляють самі в себе» та решту абсурдних тверджень. Чому ми так переживали, що ці наративи отруять іноземні ЗМІ, якщо вони такі абсурдні, що, здавалось, жодна адекватна людина не може їх сприймати серйозно? Тому що росіяни цим твердженням вірять.
Для України, крім безпосередньо війни з російськими збройними силами, дуже важливою є протидія дезінформації та маніпуляціям. Крім більш-менш очевидних фейків, в тому числі, перерахованих вище, важливе й власне називання того, що відбувається. Сама РФ гаслом пропагандистського фронту зробила твердження, що в Україні йде не війна, а «спеціальна операція», розгорнуто – «спеціальна військова операція із захисту Донбасу», метою якої є «демілітаризація та денацифікація» України (джерело). Озираючись назад, згадуємо, як спочатку Роскомнагляд вимагав від ЗМІ видаляти «недостовірну інформацію» про війну з Україною. Цей орган цензури в Росії розсилав повідомлення з вимогою обмежити доступ до певних публікацій на адресу ЗМІ, оскільки вони публікували «недостовірну суспільно значущу інформацію, що не відповідає дійсності» про обстріл українських міст російськими військами та про загибель мирних жителів України, а також «матеріали, в яких операція називається нападом, вторгненням або оголошенням війни» (джерело). Потім РФ пішла далі й 4 березня було прийнято так званий "закон о фейках", який вводить покарання (до трьох років колонії) за поширення недостовірних відомостей про дії російських військових (джерело). Недостовірними відомостями вважаються будь які новини відмінні від позиції, що транслює офіційний Кремль та Міноборони РФ. І для закріплення ефекту 21 березня компанію Meta (Facebook та Instagram) було визнано екстремістською організацією та заборонено її діяльність на території Росії (джерело). Згодом заблокували й Twitter за розповсюдження "незаконної інформації" (джерело). Таким чином внутрішній інформаційний простір РФ було взято під контроль. При цьому комічно виглядають публікації на російських сайтах, в яких європейські та американські лідери начебто використовують термінологію російської пропаганди. Читаєш заголовок, наприклад, «Керівництво ЄС рішуче засуджує розпочату РФ спеціальну військову операцію в Україні» (джерело), і віриш, що «керівництво ЄС», звісно ж, висловилось саме у таких виразах.
Дії пропагандистської машини РФ із називання збройної агресії в мало зрозумілих та абстрактних термінах «операції» спрямовані на те, щоб реципієнти такого наративу якомога менше могли уявити та якомога менше мали асоціацій зі згаданими словами. Запам’ятати слово «операція» досить легко, це звичайне слово, присутнє в лексиконі будь-якої російськомовної людини, так само, як і слово «спеціальна», але разом та ще й у контексті «не-війни» в Україні вони не несуть для пересічної людини будь-якого сенсу, не породжують жодних картинок в уяві та історичних паралелей. Це дуже зручно для пропаганди – у такі «пусті» в даному контексті слова можна вкласти будь-що, а головне – заперечувати те, що на війні заперечувати було б вкрай важко, а саме – руйнування житлових будинків, обстріли пологових будинків, дитячих садків, вбивства цивільного населення, обстріли гуманітарних коридорів, масовані обстріли енергетичної інфраструктури з використанням ракет, призначення яких – наводитись на великі цілі в морі тощо. На війні, на жаль, такі речі можливі, а от якщо це «спецоперація» - звичайно ні, ви хіба не знаєте, що спецоперація – це тільки про воєнні об’єкти і все?! Саме так росіяни і відповідають на незручні запитання про загибель представників їх «братнього народу», тобто українців (джерело).
Проаналізовані нами світові ЗМІ очевидну підміну понять із російським наративом «спеціальної операції», на щастя, розуміють. Це поняття у західних ЗМІ вживається виключно у лапках, коли цитують російські джерела. Однак, є й менш очевидні проблеми із називанням подій в Україні. Некоректний вордінг – це далеко не безневинна річ, те, як називають ситуацію, одразу задає рамки її розуміння людьми.
Ми проаналізували 275 тис. публікацій з 50 топ-ЗМІ країн Європейського Союзу, а також США, Великобританії та Китаю за період з 24 лютого 2022 по 23 лютого 2023, в яких згадували Україну та Росію. Всього публікацій, у яких зустрічається словосполучення «українська криза» ми виявили 1 523. Це словосполучення вживалось у 39 джерелах, зустрічалось у топ-ЗМІ всіх країн. У 2 699 публікаціях з 41 джерела згадується «український конфлікт». Загалом у 4 129 публікаціях із 42 проаналізованих топ-джерел згадується один із цих двох термінів.
Поглянувши більш прискіпливо на публікації із застосуванням позначень «українська криза» чи «український конфлікт» ми виявили, що інколи у подібних матеріалах крім цих позначень використовують і більш чіткі і конкретні слова, такі, наприклад, як війна та вторгнення. Ми змогли проаналізувати у скількох із виявлених нами публікацій із згадуванням аналізованих некоректних термінів водночас не вживаються коректні «війна» та «вторгнення», і виявилось, що такі випадки в топ-ЗМІ трапляються досить часто. З усіх виявлених випадків вживання словосполучення «українська криза» у 77% публікацій не використовувались слова «війна» та «вторгнення». В середньому такі публікації становлять 0,5% від усіх публікацій зі згадуваннями Росії та України у топ-ЗМІ країн ЕС,США та Великобританії, однак якщо враховувати топ-ЗМІ Китаю, середній показник зросте до 3,2%. Те ж саме стосується «українського конфлікту»: також у 77% відсотках випадків поряд із цим словосполученням не вживаються слова «війна» та «вторгнення». Середній рівень частки таких публікацій від усіх публікацій на дану тему у розрізі країн – 0,6%, але цей показник в деяких країнах досягає 1,7-1,9%. Варто зауважити, що топ-ЗМІ Китаю послідовно використовують некоректне позначення «українська криза» в 25% від усіх матеріалів про війну в Україні, однак зовсім не вживають формулювання «український конфлікт».
Хотілось би, щоб було менше випадків, коли агресію Росії в Україні ЗМІ описують як «українську кризу» та «український конфлікт» і при цьому не використовують більш прямі та конкретні слова, що краще позначають сутність подій в Україні. Але і публікації, в яких все ж використовують коректний та некоректний вордінг як синоніми, так само спотворюють факти. Адже «війна» і «криза» - зовсім не синоніми.
Називаючи напад Росії на Україну «українською кризою» ми наче виключаємо Росію з процесу як активного та відповідального за війну актора. Виглядає так, наче це у самій Україні із внутрішніх причин сталась якась криза, тобто, звісно, щось погане, чому, можливо, можна і поспівчувати, але це ж внутрішня справа країни, так? Можливо, вони там самі і винні у тому, що сталось? Слід розуміти, що для багатьох європейців досі не до кінця зрозумілі події 2014 року в Україні, та й сама Україна не здається такою вже близькою та зрозумілою країною, принаймні не настільки, щоб однозначно читати поміж рядками повідомлення про «українську кризу».
Ми вже багато років чуємо російські наративи про те, що в Криму не було російських військових: у березні 2014 року В. Путін говорив, що «зелені чоловічки» - це сили місцевої самооброни, а у листопаді 2014 розповідав, що «наші збройні сили, прямо скажемо, блокували збройні сили України, розміщені у Криму». Про стадії зізнань В. Путіна можна прочитати тут. Те ж саме стосується окупованих регіонів Донецької та Луганської областей: у квітні 2014 року В. Путін прямо заявляв, що російських військових на Донбасі немає, але, звісно, доказів їх фактичної присутності багато, ось лише декілька з них: британська дослідницька група Forensic Architecture представила докази присутності російської військової техніки; в Ростовському суді розглядали справу стосовно «продовольства для відправлення до військових частин збройних сил Росії, що дислокуються на території ЛНР та ДНР» (джерело). На позначення такого грубого заперечення фактів причетності російських військових до подій в Україні сформувався іронічний термін «ихтамнету» (джерело). Тому вкрай важливо підкреслювати безпосередню участь та відповідальність Росії, не давати забувати, що цього разу «вониточнотут»
Комiсiя з журналiстської етики в березні оприлюднила відкритий лист щодо висвітлення російського вторгнення, в якому зазначається, що Росія проводила і продовжує проводити численні кампаній з дезінформації, які проникають в публічний дискурс та спотворюють його. Журналісти наполягають, що «One common error is to use terms like “crisis”, “conflict” or “military operation”, or call it “Ukrainian” i.e. “Ukraine Crisis” or “Ukraine conflict”. This is a full scale invasion of, and war against, Ukraine. We ask you to correctly indicate Russia’s role in the war with the wording “Russia’s war in Ukraine” and/or “Russian invasion of Ukraine”, especially in captions, headlines, leads and hashtags» (джерело). В посібнику «Журналістика в умовах конфлікту», виданому у 2016 р. в межах проекту ОБСЄ, в окремому розділі про терміни міжнародного гуманітарного права наводиться визначення терміну «міжнародний збройний конфлікт» - це «збройний напад однієї держави на територію іншої держави та ведення війни». «Міжнародний збройний конфлікт» від «війни» зазвичай відрізняють на основі уявлення про те, що збройний конфлікт має обмежені цілі (не завоювання цілої країни, наприклад, а тільки частини), та відносно невелику ділянку дії. Важливо, що «для визначення наявності міжнародного збройного конфлікту не є обов'язковим оголошення його сторонами стану війни. Також не обов'язкове визнання стану війни усіма сторонами конфлікту» (джерело). Поняття конфлікту використовується зараз частіше, ніж поняття «війна», оскільки є ширшим, не обмежене формальними моментами оголошення війни, а ще (варто визнати) тому, що світова спільнота намагається притримуватись тези, що після страшних наслідків ІІ світової війни нікому не може спасти на думки повторити страшну помилку і розв’язати справжню, повномасштабну війну. Можемо не сперечатись із цим дещо сентиментальним наративом і вважати словосполучення «російсько-український конфлікт» в цілому коректним. Його допустимо використовувати тому, що чітко вказана наявність двох країн-сторін конфлікту. Хоча в дужках хочеться зазначити, що вклад цих двох країн у постання конфлікту далеко не рівний.
Використання поняття «збройний конфлікт» без уточнення «міжнародний» на позначення війни в Україні однозначно некоректне. На це звертає увагу Детектор медіа: «цей термін заведено вживати, коли відбувається громадянська війна чи коли якийсь народ або нація бореться за незалежність та хоче від’єднатися» (джерело). Так само некоректним є вираз «український конфлікт», який не робить акценту на безпосередній участі другої країни у цьому конфлікті. Із цим погоджується й Інститут масової інформації (джерело). Термін «український конфлікт» створює враження, що це якась внутрішня справа України, або що саме Україна є активною стороною, ініціатором конфлікту. Роль Росії повністю стирається із називання ситуації, а цього не варто допускати.
За результатами року, що пройшов від початку повномасштабного вторгнення, згадування у світових топ-ЗМІ словосполучень «українська криза» та «український конфлікт» в цілому не перевищують 4% від усіх відібраних для аналізу публікацій (без врахування, чи наявні в публікаціях інші назви – слова «війна» та «вторгнення»). Це відносно невелика цифра, але є країна, в топових ЗМІ якої цей показник сягає 25%, і це, як ви могли здогадатися, Китай. Ситуація в інформаційному просторі Китаю загалом відображає неоднозначне ставлення керівництва цієї країни до війни яку РФ веде в Україні.
Коли ми дивились на масив даних з коректними та некоректними формулюваннями щодо російсько-української війни, ми зауважили, що одні й ті самі топ-медіа можуть вживати в різних матеріалах і те і те. З цього можна зробити висновок про відсутність чіткої редакційної політики щодо термінів та формулювань, які слід використовувати стосовно міжнародного конфлікту, в якому одна держава нападає на іншу.
Щодо втоми світового товариства від нашої війни, про побоювання якої йдеться в першому абзаці, можна побачити, що кількість згадок України в світових топ-50 медіа за рік дійсно поступово зменшується, особливо якщо порівнювати з першими місяцями повномасштабного вторгнення. Однак слід зауважити, що сплеск згадок про вторгнення РФ в Україну був обумовлений шоком від початку великої війни в Європі. Коли шок перших місяців пройшов, кількість згадок в світових ЗМІ очікувано знизилась, однак досі залишається на високому рівні. Наприклад, зараз згадок України у впливових світових медіа в 22 рази більше, ніж було у лютому 2021 року. На користь тези про відсутність втоми від війни в Україні також говорять результати дослідження міжнародної дослідницької компанії Ipsos Group, яке було опубліковано напочатку лютого 2023 року. За даними Ipsos Group, 64% дорослого населення у 28 країнах світу продовжують стежити за новинами про війну, а 48% підтримують надання Україні зброї (джерело).
*використовуються всі можливі варіанти написання термінів війни, включаючи некоректні
Ми бачимо зусилля українських журналістів та громадських організацій, спрямовані на те, щоб привернути увагу до війни в Україні в цілому та до важливості вживання коректних термінів у журналістський роботі, та до проблем із вживанням «синонімів» на позначення російсько-української війни зокрема. Ми хочемо підтримати ці зусилля на привернути ще більше уваги до підкреслення сутності подій в Україні. Важливо, щоб ніколи, ні зараз, ні довгі роки після завершення цієї війни, світ не забував, що саме сталось, як вчинила Росія із нашою державою. Важливо, щоб Україна не сприймалась у світі як одна з «неспокійних» держав, в якій постійно виникають внутрішні конфлікти, розібратись у яких важко, а тому і не обов’язково. Ні, Україна – це країна, на яку здійснила напад Росія після 8 років розпалювання сепаратизму на Донбасі та анексії Криму.